Главная страница

AgroCare — консультаційна компанія в сфері органічного та конвенційного землеробства.

AgroCare об’єднує компанії та фахівців для надання максимально повних та якісних послуг по веденню органічного виробництва. Здійснює організацію спільних робіт для надання послуг органічним господарствам в галузі проектування діяльності підприємств, закладки насаджень, агрономії, біологічного захисту.

Застосовуючи практичний досвід та знання кращих експертів консультантів, ми допомагаємо зробити ягідний бізнес наших клієнтів успішним.

Основна мета AgroCare передбачає створення високоврожайних промислових плантацій ягід, забезпечення оптимального використання сільськогосподарських угідь, зменшення термінів початку плодоношення, оптимізацію витрат коштів. Доводимо до комерційного врожаю.

«виграв бій не той, хто дав добру пораду, а той, хто взяв на себе відповідальність за виконання і наказав виконати»

Послуги

Оцінка ділянки і планування підприємства з вирощування органічних ягідних культур.

Передпроектні роботи згідно вимог органічного виробництва та стандарту ЕС № 834/2007 та №889/2008

Аудит існуючих ягідників:

  • Виявлення прорахунків в крапельному зрошенні.

  • Аналіз процесів за змістом плантацій.

  • Аудит технологічних і агротехнологічних карт.

  • Виявлення будь-яких невідповідностей, що призводять до недоотримання розрахункового врожаю.

Оцінка території для ведення органічного виробництва ягідних культур:

  • Оцінка ґрунту та території як придатної для вирощування органічної ягоди.

  • Оцінка придатності води в поверхневих водоймах та свердловинах.

  • Проведення оцінки на наявність ґрунтових шкідників.

  • Розробка системи підготовки ґрунту для посадки ягідних насаджень (ґрунтообробка, сидерати, органічні добрива, меліоранти, система захисту від патогенів).

В рамках оцінки буде один — два виїзди для оцінки території та робота з даними, які надає замовник. Дані, які повинен надати замовник: результати аналізів ґрунту (кислотність, гумус, азот, фосфор, калій, кальцій, залишки пестицидів), аналіз води зі свердловини або поверхневої водойми, вода з якої буде використовуватись для поливу,  аналіз рослин (при потребі), гідрогеологічні умови території (глибина залягання ґрунтових вод).

Складання плану витрат згідно ескізного проекту, прив’язаний до ділянки землі і урахуванням усіх чинників.

  • Підготовка ділянки

  • Створення інфраструктури

  • Посадка саджанців

  • Догляд за плантацією 1 рік

  • Постійні витрати

Повний консультаційний супровід і впровадження органічних стандартів на підприємстві.

  • Консультації органічного бізнесу і підготовка до сертифікації

  • Навчання персоналу теоретичним і практичним вимогам органічного виробництва:

  1. Принципах органічного виробництва

  2. Стандартах і вимогах відповідно до напряму, яким займається підприємство

  3. Правилах впровадження стандартів

  4. Веденні документації на підприємстві по забезпеченню органічного виробництва

  5. Поводженні з органічною продукцією на підприємстві

  6. Маркування органічної продукції

Технологія вирощування ягід: система живлення, система захисту культур та підбір сортів. Підбір оптимальних органічних добрив. Технології виробництва компосту на вибір.

  • Технологічна карта вирощування ягідних культур першого року, з врахуванням ґрунтових та природних особливостей господарства.

  • Корекція Технологічної карти вирощування ягід, протягом року.

  • Розробка рекомендацій по закладці медоносів та сидератів.

  • Розробка спеціального субстрату/ґрунтосуміші для вирощування ягід.

  • Розробка технології для виробництва компосту.

  • Технологія виготовлення компостного/верми чаю (без вартості установки біореактора)

Фітомоніторинг стану рослин та виконання робіт протягом всього вегетаційного періоду, цвітіння та плодоношення — 10 місяців.

  • Одноразовий виїзд на ділянку протягом кожного місяця.

  • Подекадна робота зі звітами агрономів або відповідальної особи.

  • Консультація по телефону, скайпу протягом місяця.

  • Додаткові виїзди на фітомоніторинг за згодою замовника

Створення промислової плантації лохини

Ми створюємо промислові плантації лохини — високоприбутковий бізнес агросектора.

25’000 доларів США щорічного прибутку з 1 га посадок

• Плантація плодоносить 35-40 років
• Повна окупність на 3-4 рік після закладки плантації
• Низькі щорічні витрати з обслуговування плантації лохини

Створення промислових плантацій голубики на відміну від традиційних ягідних культур (смородина, малина і ін.)

Вимагає виконання деяких обов’язкових умов, пов’язаних з особливостями зростання лохини:
— 2500-2800 саджанців лохини на 1 га посадок, відібраних за сортами для конкретного регіону;
— кислий (pH 4,5-4,0), воздухонасищенний посадковий субстрат;
— система крапельного зрошення для постійної підтримки оптимального водно-повітряного балансу, внесення добрив, підтримки рівня pH;
— система огорожі для захисту від диких тварин;
— агросопровожденіе, що включає постійний моніторинг стану плантації, визначення оптимальних систем захисту рослин від хвороб і шкідників, розрахунки кількостей і своєчасне внесення мінерального живлення і т.д.
Наша пропозиція по закладці промислових плантацій голубики «під ключ» засноване на комплексному підході до виконання всіх необхідних робіт, постачання посадкового матеріалу, компонентів посадкового субстрату, комплектуючих системи крапельного зрошення, виконання агрономічного супроводу.

Проектування плантації лохини:
• Вибір ділянки
• Аналіз грунту і води
• План робіт з підготовки ділянки до посадки
• Проект плантації
• Консультації по Бізнеспланування, фінансів, грандам.
Створення плантації лохини:
• Підготовка ділянки до посадки
• Проект системи крапельного зрошення
• Поставка комплектуючих і монтаж системи крапельного зрошення
• Поставка посадкового матеріалу
• Посадка саджанців
Агрономічний супровід:
• Моніторинг стану плантації
• Програма агротехнічних заходів
• Програма мінерального живлення
• Програма боротьби проти шкідників і хвороб
• Програма профілактичних обробок плантації
• Навчання фахівців господарства

При використанні відповідних сортів і схеми посадки, процес збору врожаю можна механізувати. При цьому перші дозрілі ягоди збирають вручну і реалізують на ринку свіжої продукції, а потім, при масовому дозріванні — використовують комбайн.
Перший ручне збирання дозволяє прорідити кластери ягід, після чого вони стають придатними для збору комбайном.
Збір врожаю комбайном починають коли на кущах дозріло 60 — 70% ягід. Повторний збір врожаю здійснюють через 10 — 14 днів.
Необхідно уникати вібрації вже зібраної ягоди, отже необхідно частіше її знімати з комбайна. Ящики для збору ягоди не можна заповнювати більш ніж на 10 — 12 см.

Важливо

Важливі аспекти розробки проектів з вирощування ягідних культур.

 Проекти з вирощування ягідних культур прийнято відносити до інвестиційно-ємним. Виробник повинен передбачити витрати на підготовку поля, монтаж системи зрошення, закупівлю садивного матеріалу, закладення і нагляд за молодим насадженням. І хоча, як правило, такі проекти стають прибутковими вже за підсумками року при отриманні першого врожаю, проте, враховуючи високі початкові інвестиції, виходять на позитивний грошовий потік тільки на другий-четвертий рік.

1) Планування і вибір культур, сортів, ділянки і технології
 1.1) Підбір культур. Перш за все, обрані культури повинні відповідати грунтово-кліматичній зоні вирощування і створювати умови для раціонального використання трудових і виробничих ресурсів.
Найменш ризикований варіант — почати проект з тих культур, які традиційно вирощуються в регіоні, де буде розташовуватися проект. Інтродукція нових культур — складний і тривалий процес, яким повинні займатися наукові та дослідні установи, а не комерційні підприємства, однак, якщо є бажання або необхідність отримати конкурентну перевагу таким шляхом — бажано робити це на базі існуючого проекту, починати з невеликої ділянки і не розраховувати на швидкий результат.
 Сучасні технології дозволяють вирощувати що завгодно і де завгодно, проте конкурентну виробництво можливо лише там, де грунтово-кліматичні чинники дозволяють максимально знизити собівартість зі збереженням високої якості вирощеної продукції.
 Як приклад можна привести чорну смородину: останні кілька років ціна на ягоду цієї культури була настільки високою, що нові плантації почали закладати навіть в південних регіонах, де раніше цю культуру комерційно вирощували. Але літня спека півдня України вже в перший рік знищив практично всі нові плантації. І хоча чорна смородина все ж вирощується аматорами на присадибних ділянках (в умовах часткового притінення), економічно недоцільно встановлювати каркасні конструкції з затеняющей сіткою на комерційних плантаціях.
 1.2) Вибір сортів. Завдяки досягненням сучасної селекції були створені сорти основних ягідних культур для різних кліматичних зон вирощування. Так, більшість звичайних (або червневих) сортів суниці садової, створені для помірно-континентального клімату Британськими, Італійськими або Американськими селекційними центрами можна успішно вирощувати в будь-якому регіоні України. У той же час, ремонтантні сорти суниці в Україні, як правило, вирощуються тільки за однорічної технологією, а сорти середземноморської групи взагалі не доцільно використовувати в наших умовах. Виходячи з їх назви, ці сорти створені для середземноморського регіону та інших країн з помірним кліматом. Однак посадковий матеріал таких сортів зазвичай вирощується в північних країнах і, іноді, пропонується місцевим виробникам недобросовісними постачальниками.
 На жаль, траплялося, що в пошуках «ідеального сорту», ​​в Україні висаджувалися гектарні площі середземноморських сортів суниці, що закінчувалося для виробників значними збитками.
Інший приклад — ремонтантні сорти малини і ожини. Дійсно, сучасні сорти ремонтантної малини практично не поступаються, а часто навіть перевищують за продуктивністю традиційні сорти річного плодоношення. Однак, як правило, це стосується пізньостиглих сортів, які вимагають тривалого вегетаційного періоду. При вирощуванні таких сортів в центральних або північних регіонах України більше половини врожаю щорічно втрачається в результаті ранніх осінніх заморозків і, в результаті, реальна продуктивність таких сортів часто не перевищує навіть продуктивність Полки.
 Що ж стосується ремонтантной ожини — сьогодні це культура аматорського ринку. Звичайно ж, зрозуміло бажання виробників отримати урожай на однорічних пагонах, таким чином уникнувши зимових ризиків, але існуючі сорти ремонтантної ожини на жаль починають плодоношення занадто пізно і урожай повністю не встигає визрівати навіть в плівкових теплицях.
 1.3) Вибір розташування виробництва. Як правило, проект з вирощування ягідних культур розробляється для умов даного підприємства. У цьому випадку питання вибору місця розташування не варто, а важливо лише вибрати культури, сорту і технології для відповідної ґрунтово-кліматичної зони.
 Однак, для нових проектів, де спочатку визначається напрямок виробництва, а потім вибираються варіанти його розташування, правильний вибір місця розташування відіграє надзвичайно важливе значення для конкурентності та успіху майбутнього виробництва.
 Крім грунтово-кліматичних умов важливе значення має существующуя інфраструктура (наприклад якісні під’їзні дороги для транспортування вирощеної продукції), наявність достатньої кількості сезонних працівників (особливо для культур, які збираються вручну), наявність певних виробничих ресурсів (наприклад, торфу, тирси або подрібненої кори при вирощуванні лохини), тощо.
 1.4) Агрохімічні показники і механічний склад грунту, рівень залягання ґрунтових вод, якість і доступність води для поливу. Досить часто питання, зазначені вище розглядаються поверхово і формально, мало не на останньому етапі прийняття рішення.
 Дійсно, як уже було сказано — сучасні технології дозволяють вирощувати що завгодно і де завгодно, але, в залежності від вартості технологічних рішень, кінцева собівартість продукції не завжди

 При використанні загальноприйнятих в Україні технологій виробник розраховує отримувати урожай суниці протягом 2-4 сезонів плодоношення, малини, смородини, агрусу або смородини — щонайменше 8-12, а лохини — 20 і більше років. Але на практиці все залежить від багатьох обставин і, іноді трапляється, що вже на другий-третій рік проекту виникає питання доцільності подальшого утримання плантації. Причин може бути багато — як правило, це недостатня продуктивність, незадовільна якість одержуваної продукції або необхідність застосування дорогих технологічних рішень, які в результаті роблять проект не таким вже привабливим.
 Уникнути такої ситуації можна лише за умови, що планування виробничого проекту проводиться на основі достовірної інформації і приймаються виважені управлінські рішення по розміщенню виробництва, вибору культур, сортів, технологій і виробничих ресурсів.
 Розвиток мережі Інтернет в значній мірі спростило доступ користувачів до інформації, але, в той же час, ускладнило вибір достовірних і незаангажованих її джерел. Адже сьогодні будь-хто може зареєструвати веб-сторінку і розміщувати на ній сумнівні ідеї, видаючи їх за свій перевірений досвід або завуальовану рекламу з обіцянками високих врожаїв. Зазвичай це робиться з метою продажу ресурсів сумнівної якості (наприклад чудо-стимуляторів, добрив, посадкового матеріалу «надзвичайно врожайних» сортів і т.д.) і такий «маркетинг» спрямований в основному на садівників-любителів. Але, на жаль, нерідко такої інформації довіряють і професійні виробники.
 На успішний і прибутковий ягідний бізнес можна розраховувати тільки тоді, коли проект розробляється з професійним аналізом виробничих ризиків, до розробки залучаються кваліфіковані незалежні фахівці і враховується досвід і помилки колег і конкурентів.
 Саме найбільш важливі аспекти планування і реалізації проектів по вирощуванню ягідних культур хотілося б обговорити в даній публікації. Для зручності об’єднаємо їх в кілька груп:

 1.5) Вибір технології вирощування. Як правило одну і ту ж культуру можна вирощувати за різними технологіями, які передбачають різні інвестиції і дозволяють отримувати урожай протягом усього року.

 Доцільність інвестицій в обране технологічне рішення залежить від цілого ряду чинників, проте основним і визначальним залишається ринок.
 Для прикладу можна навести таку відому і поширену культуру як суниця садова. Її можна вирощувати в грунті і субстраті; з мульчуванням соломою або плівкою; в поле, плівковій теплиці, тунелях або повністю контрольованих умовах закритого грунту.
 Але, чомусь, початківців виробників (фермерів) найбільше цікавить саме тепличне виробництво. Аргументів звичайно ж наводиться безліч: низькі виробничі ризики і повністю контрольовані умови вирощування, високі ціни реалізації ягоди в зимові місяці, відсутність інших виробників на ринку, тощо.
 Але є певні причини, чому вирощування суниці в опалювальних скляних теплицях в Україні не набуло поширення, а нові проекти зазвичай через один-два сезони переходять на вирощування зелені або огірків. Перш за все, це вартість підтримки контрольованих умов вирощування (зокрема обігрів теплиці, додаткове освітлення взимку), місткість ринку (на жаль, пересічний український споживач не завжди може собі дозволити суницю за 100-150 грн / кг) та конкуренцію імпорту з південних країн ( Єгипет, Туреччина чи Марокко), де собівартість продукції значно нижче за рахунок природно-кліматичних умов.
 Тому варто проаналізувати що краще: вирощувати суницю взимку і продавати її за оптовою ціною 60-80 грн / кг при собівартості не менше 50 грн / кг, або вирощувати сезонну продукцію в червні з собівартістю 8 грн / кг і реалізовувати її по 14-18 грн / кг в традиційний сезон її споживання.
 Крім цього, зазначена собівартість міжсезонного тепличної продукції вказана оптимістично — НЕ прогнозоване підвищення вартості енергоносіїв, додаткове мито в розмірі 10% на посадковий матеріал, субстрати і добрива або навіть незначні технологічні прорахунки можуть зробити таке виробництво нерентабельним.

2) Контроль якості технологічного процесу і управління ризиками
 2.1) Вибір постачальників виробничих ресурсів. Основний виробничий ресурс в ягідному проект — це посадковий матеріал. Всі розуміють важливість використання високоякісних саджанців, однак, з огляду на частку вартості посадкового матеріалу в структурі інвестиції, завжди виникає бажання оптимізувати ці витрати.
 Перш за все, слід зазначити, що посадковий матеріал потрібно розглядати саме як інвестиції, а не поточні витрати. І саме від його якості залежить термін використання багаторічної ягідної плантації (тобто кількість сезонів збору продукції), а, отже, і загальний фінансовий результат проекту.
 У вартості посадкового матеріалу всіх нових сортів включається роялті (Роялті) в розмірі орієнтовно від 5 до 15% від вартості саджанця. Розплідник платить Роялті власнику сорту, який зазвичай використовує ці кошти для подальшої селекційної роботи зі створення нових сортів.

 На жаль, в Україні поки відсутня повага до прав інтелектуальної власності на сорти рослин і, досить часто, оптимізація вартості посадкового матеріалу здійснюється саме за рахунок ліцензійного платежу, який призначений селекціонерові. Сьогодні сотні зареєстрованих та незареєстрованих українських розплідників пропонують саджанці захищених сортів не маючи на це відповідних ліцензій, а в мережі Інтернет можна зустріти безліч пропозицій посадкового матеріалу малини або суниці, заготовляється на старих плодоносних плантаціях в Польщі, які завозяться в Україну взагалі без належного контролю їх фітосанітарного стану.
 Ліцензований посадковий матеріал від сертифікованого розплідника, як правило, коштує не набагато дорожче (а іноді трапляється, що навіть дешевше контрафактного матеріалу), проте гарантує сортову чистоту, належну репродукцію і відсутність небезпечних хвороб і шкідників.
 Можна навести чимало прикладів проблемних насаджень ягідних культур, пов’язані з використанням неякісного посадкового матеріалу. Така проблема зустрічається як в невеликих фермерських господарствах, які амбітно планують площі виходячи з нереальних бюджетів, так і у великих виробничих проектах, де за вибір постачальника відповідають недостатньо компетентні співробітники.
 2.2) Якість проведення технологічних операцій. Часто саме якість проведення технологічних операцій є одним з головних факторів, що обмежують продуктивність насадження. Причин може бути кілька — починаючи від недостатнього досвіду або банальної неуважності агронома і закінчуючи недостатньою кількістю працівників для проведення термінових технологічних операцій.
 Технологічні помилки в значній мірі можна обмежити залученням стороннього консультанта з відповідним досвідом. Такий консультант повинен не тільки допомагати власним фахівця підприємства уникнути найбільш типових помилок і, з часом, придбати достатньо досвіду для самостійної роботи, а й надавати незалежну інформацію безпосередньо керівництву або власнику бізнесу.
 Найбільш типові помилки — з якістю посадки рослин. На жаль, такі помилки є досить критичними — недостатня увага до зберігання посадкового матеріалу або безпосередньо якість посадки часто призводить до значних втрат.
 Також нерідко виникають проблеми з використанням гербіцидів і засобів захисту. Щорічно ми отримуємо десятки запитів з фото і проханням визначити «захворювання», що в дійсності є гербіцидним пошкодженням або опіком в результаті обприскування проведеного в сонячний годинник. Звичайно ж, зрозуміло бажання виробника скоротити витрати на ручну прополку, але на жаль питання гербіцидів на ягідних культурах досить складний, а безпечне та ефективне їх використання залежить від ряду умов: грунтових факторів, фази розвитку рослини і бур’янів, погодних умов і реакції того чи іншого сорту, тощо. Тому навіть досвідченим виробникам слід провести тестове внесення планованої концентрації препаратів на невеликій ділянці і почекати кілька днів перед обробкою всієї плантації.
 Збір продукції. Більшість ягідних культур для реалізації на ринку свіжої продукції збираються вручну, саме збір вважається найскладнішим процесом в організаційному плані.
 Не секрет, що в результаті залучення недостатньої кількості сезонних працівників, саме збір продукції часто стає обмежуючим фактором продуктивності плантації.

 При зборі потрібно контролювати не тільки якість зібраної продукції, а й стан насадження. Адже залишені в полі ягода швидко перезріває і починає гнити, створюючи джерело інфекції для сусідніх рослин і плодів. Саме тому в деяких країнах працівників на зборі продукції закріплюють за певним сектором поля або рядами і прив’язують додаткові преміальні виплати працівникові до врожайності з ділянки, на якому він працював.
 2.3) Управління виробничими ризиками. Сільське господарство завжди пов’язане з ризиками, проте більшість таких ризиків можна контролювати і багато в чому обмежувати. Інструменти такого контролю не завжди передбачають необхідність додаткових інвестицій, дуже часто досить просто звернути увагу на важливі моменти ще при плануванні проекту. Наприклад, в минулому сезоні виробники суниці втратили значну частину врожаю внаслідок пошкодження рослин весняними заморозками в період цвітіння. Однак ті, хто захистив ранні сорти агроволокном — зберегли урожай (адже заморозки прогнозувалися за кілька днів). Також, практично не постраждали площі середньо- і пізньостиглі сорти, які ще не почали масово цвісти, тому втрати виробників центральних і північних регіонів країни, що мали в структурі порівняно невелику частку ранньостиглих сортів, були відносно незначні.
 Важлива складова успішного вирощування ягідних культур — інтегрована система захисту, яка передбачає ретельний моніторинг і прогнозування розвитку захворювань і поширення шкідників, а також поєднання застосування біологічних і хімічних засобів захисту з агротехнічними прийомами. Навіть за допомогою простої погодної станції можна спрогнозувати появу суничного або малинового довгоносика і вчасно обробити насадження інсектицидом, або передбачити погіршення погоди і заздалегідь використовувати захисний фунгіцид замість дорогого системного препарату, потреба в якому з’явиться при поширенні патогена.
Деякі технологічні рішення щодо зменшення виробничих ризиків є досить дорогими — наприклад, каркасне плівкове укриття (неопалювані плівкові теплиці тунельного типу), але приклад минулого сезону продемонстрував їхню економічну доцільність. Виробники, які вирощували суницю і малину під плівковим укриттям — уникли пошкодження ранньовесняними заморозками і захистили ягоду від тривалої дощової погоди в період дозрівання врожаю і отримали урожай на 50-80% вище, ніж з таких же сортів, вирощувалися в умовах відкритого грунту.

3) Маркетинг і збут продукції
 3.1) Ємність і еластичність попиту. Досить багато виробників цікавляться вирощуванням нових рідкісних ягідних культур, або традиційних культур за технологіями, які дозволяють здійснювати поставки продукції в розширеному сезоні. Однак, крім вирішення технологічних проблем, їх, як правило, чекають проблеми з продажем.
 Адже змінити патерн споживання тієї чи іншої продукції не так просто: Українці звикли купувати суницю в червні, а малину — протягом липня. Зазвичай ранню продукцію можна продати по преміальної ціною, також в кінці типового сезону споживання ціна на ягоду дещо підвищується, але обсяг ринку на внесезонную суницю (з липня по жовтень) або малину (з серпня по жовтень) поки незначний. Висока ціна в цей час вводить виробника в оману: вона пояснюється не підвищеним попитом і готовністю споживача платити більше, а навпаки — низькими обсягами реалізації і високими накладними витратами на дистрибуцію.
 Збільшення пропозиції в цей період призводить до різкого обвалу цін, і досвід інших країн, наприклад, Німеччини чи Великобританії показує, що збільшення споживання продукції в нетиповий період вимагає значних зусиль і займає десятиліття.
 Що ж стосується звичайних ягідних культур в традиційний період їх споживання — потенціал ринку видно і без складних маркетингових досліджень. А рівень конкуренції можна легко оцінити за якістю продукції, пропонованої споживачам на полицях українських супермаркетів.
 Крім того варто звернути увагу на значну еластичність попиту — можливість збільшення обсягу ринку при зменшенні ціни (або поліпшення якості продукції). За даними офіційної статистики, лише 2-3% малини і 10-12% суниці в Україні вирощуються сільськогосподарськими підприємствами, і, при збільшенні поставок якісної і безпечної продукції професійними виробниками, все більше споживачів відмовлятися від вирощування власної ягоди.
 3.2) Канали реалізації продукції. Сьогодні, кращі українські виробники вже досягли врожайності суниці, малини або смородини, яку отримують виробники Західної Європи. Але, на жаль, те ж саме можна стверджувати щодо післязбиральної доробки та реалізації продукції.
 Лише окремі виробники працюють з організованим рітейлом, а більшість все ще вважає за краще реалізацію з поля посередникам-оптовикам, які беруть на себе забезпечення логістики та дистрибуції.
 Дійсно, умови співпраці з посередниками на сьогодні значно краще — вони не вимагають сертифікації, перевірки продукції на залишки коштів захисту або нітрати, підготовки пакету документів, часто забезпечують власну тару і пропонують зручну форму розрахунку. Але, в той же час, такий канал реалізації пов’язаний з рядом специфічних ризиків. Тому, навіть якщо сьогодні співпраця з мережами супермаркетів вимагає додаткових зусиль, воно забезпечить додаткову надійність і прогнозованість.
 
Експерт з вирощування ягідних культур
Босий Олег Володимирович

Розсадник багаторічних культур

Застосовуючи практичний досвід та знання наших експертів консультантів, ми допомагаємо зробити ягідний бізнес наших клієнтів успішним.

Основна мета передбачає створення високоврожайних промислових плантацій ягід, забезпечення оптимального використання сільськогосподарських угідь, зменшення термінів початку плодоношення, оптимізацію витрат коштів, доведення до комерційного врожаю.